К. Галак: "Досягайте своєї мети!"
До нас потрапив примірник газети «Без бар'єрів», в одному з літніх номерів якої вийшла стаття нашого випускника, нині члена Асоціації випускників КРОКу, Кості Галака. Газета видається Національною Асамблеєю інвалідів України, в якій Костя наразі працює бухгалтером.
Приємно було читати добрі слова на адресу КРОКу і його співробітників, які свого часу відіграли важливу роль у Костіному житті.
А головне, що Костя не тільки пам'ятає добро, але й сам зараз активно долучається до всіх справ Асоціації, зокрема, і до благодійної діяльності і тепер сам допомагає іншим.
Читайте Костіну статтю на сайті газети або прямо тут:
Досягайте своєї мети!
Для людей з обмеженими фізичними можливостями існують різні навчальні заклади з різним рівнем освіти, доступності, пристосуваннями тощо. Не в кожному закладі є пандуси та особливо ліфти, що є складністю для людей які, пересуваються за допомогою інвалідного візка. Відсутність різних умов для навчання в коледжах чи університетах не єдина перешкода людей з обмеженими фізичними можливостями на шляху здобуття вищої освіти. Можливо я маю рацію, можливо ні, але на мою думку і з власного досвіду трапляються випадки незацікавленості у цьому самих керівників певних ВНЗ. Про це та про те як люди з інвалідністю теж можуть гідно навчатися в університетах йтиметься далі.
В мене з народження хода не правильна. Батьки відмовились від мене ще при народженні, виріс в дитячому будинку.
Літо. Пора, коли абітурієнти визначаються з вищим навчальним закладом. Я складав іспити в одному з найкращих університетів в Україні. Знав відповіді майже на всі питання в білеті, але не набрав достатню кількість балів для вступу. Насправді й досі не знаю, чи дійсно не склав іспит, а чи в тому навчальному закладі так і потрібно було. Чомусь останнє, на мою думку, більш вірогідніше. Мої одногрупники з технікуму вступили в університети, хоча я і не гірше них навчався, але не міг вступити. Після того намагався вступити ще в декілька університетів, але безрезультатно. Таке враження було, що вони всі закрили переді мною двері. Деякі люди і в кінці серпня вступають, але для мене і в липні не було місця, і це в навчальних закладах де є не один навчальний корпус, декілька гуртожитків.
Оскільки в старших класах дитбудинку нами опікувався благодійний фонд «Приятелі дітей», я наважився просити допомоги їхнього координатора – Тетяни Семенівни Гриців.
Ця жінка розшукала людей які зможуть оплатити мені навчання та проживання в гуртожитку. Знайшовши таких людей вона порадила мені спробувати вступити у ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК». Це приватний вищий навчальний заклад, немає бюджетних місць та стипендій. Вступний іспит був усним, є питання, одразу повинна бути відповідь. Я його склав. Вартість навчання та проживання в гуртожитку висока, але вони змогли знайти спосіб усе оплатити. Зі своєї сторони університет надав мені знижку в оплаті за навчання.
Трішки пізніше в університеті мені знайшли роботу методистом, щоб міг по пів дня працювати, оскільки навчався в другу зміну. Це було моє перше робоче місце, почався трудовий стаж, що важливо для мене. Через деякий час перевели в бухгалтерію. Звідти почалась інша історія, яка допомогла мені на краще змінити дещо в житті.
Одного разу несподівано для мене, мій керівник, Ірина Вікторівна, викликала мене на одну цікаву розмову. Вона розповіла мені про лікаря, якого вона особисто знає, про його спеціалізацію та досягнення, і запропонувала мені зробити в його клініці операцію на правій нозі. До цього мені ніколи не робили операції на ногах., тому я мав час подумати над цим. Особисто бачив як деякі люди після оперування ніг далеко не краще ходили. Але разом з тим думав, що можливо це мій шанс виправити мою ходу, те що з народження. Операція дуже дорога, але для мене це виявилось абсолютно безкоштовно. Частково кошти надав ректор університету, та ще й студенти, працівники та друзі назбирали. А всю роботу по збору коштів та проведенню оплати за операцію взяли на себе Ірина Вікторівна, Антоніна Олексіївна та Студентська рада «КРОКу». Хоча минуло вже чимало часу, моє почуття вдячності до всіх них посилюється день за днем.
Для мене цей період був дуже відповідальним і важливим. Операція пройшла успішно. Мені на ногу поставили фіксаційний апарат на два-три місяці. В кінці літа мені зняли той апарат з ноги. На навчання і роботу ще не пішов, оскільки треба було повчитися правильно ходити. Після операції проходив в лікарні курс реабілітації.
Ті, хто давно мене не бачив помітили зміни на краще.
Бакалаврат я закінчив з відзнакою. Як і всі був на практиці, здавав державний іспит, де не було пільг людям з інвалідністю чи ще комусь, були потрібні знання.
Але суть в тому, що хотів би донести керівникам усіх вищих навчальних закладів – люди незалежно від їх фізичних особливостей теж можуть добре навчатися. Треба лише краще «відчинити двері» до університетів для всіх. Подумайте, будь ласка, над тим щоб ваш заклад не був для них «бар’єрним» до навчання в університеті.
В свою чергу хочу сказати багатьом – не важливо чи ви пересуваєтесь на візку, чи потребуєте сторонньої допомоги – ви люди сучасного цивілізованого суспільства, а отже маєте право на освіту. Досягайте своєї мети!!!
Для мене Університет «КРОК» найкращий вищий навчальний заклад у світі. В цьому університеті студенти як одна сім’я.
Я дуже вдячний усім людям котрі допомагали мені у здобутті освіти. Вони зробили дуже багато добра для мене. Особливо хочу подякувати лікуючому хірургу Віталію Вікторовичу та усім друзям, які мені допомагали.
Щиро дякую!!!
Костянтин Галак
Коментарі
Тут ще ніхто не писав