Далявська Тетяна Петрівна
 |
Член Асоціації випускників Університету «КРОК» з 2018 року.
|
«Хто володіє інформацією, той володіє світом»
МОЯ ПРОФЕСІЙНА ІСТОРІЯ
Навчаючись у школі, я точно знала, що хочу стати міжнародним журналістом: обожнювала подорожувати, писати статті, а також мені легко давалося вивчення іноземних мов. Ще студенткою третього курсу спеціальності «Міжнародна інформація» Університету «КРОК» під час перекладацької практики на міжнародній виставці «Освіта за кордоном» я отримала свій перший професійний досвід в якості перекладача. Тоді вся наша група успішно проявила себе, тож після закінчення практики нас продовжували запрошувати на подібні заходи.
Я досить різностороння особистість, тому ще на першому курсі із задоволенням брала участь у конференціях, круглих столах, олімпіадах, писала наукові статті та тези, одним словом, подалася в науку. От тоді один дуже шанований професор нашого Університету (між собою в групі ми називали його «великий сивий дядько») відзначив, що в мене є задатки хорошого аналітика й науковця, та наголосив, що їх потрібно розвивати. Однак займатися лише наукою на той час мені було не цікаво.
На останньому курсі бакалаврату почала підшуковувати можливі варіанти роботи, а професор знову за своє: «Таню, ким ви хочете стати? Бізнес-леді чи науковцем?» Я з упевненістю відповіла, що хочу бути бізнес-леді. Під час навчання продовжувала пошуки себе: працювала копірайтером, журналістом в електронному виданні, спробувала себе у якості радіоведучої та стажера в комітетах Верховної Ради, але чомусь до кінця не була впевненою в тому, чим саме хочу займатися.
Захистивши магістерську роботу, яка ґрунтувалася на власних напрацюваннях упродовж всього навчання в Університеті (науку я все ж не залишала), зрозуміла, що не хочу зупинятися на досягнутому і бажаю написати дисертаційну роботу на цю ж тематику. Щаслива, що саме Картунов Олексій Васильович (це і був той шанований професор нашого Університету, той «великий сивий дядько»), доктор політичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, наполягав на моєму вступі до аспірантури та захисті дисертації. Та все таки до аспірантури вирішила не вступати, оскільки було шкода витрачати на неї аж три роки. Проте для подальшого продовження роботи над дисертацією почала працювати методистом на кафедрі суспільних наук, до якої й була прикріплена як здобувач наукового ступеня. Отже, за два з половиною роки захистила дисертацію і пройшла кар’єрними сходами від методиста до доцента кафедри.
ALMA MATER «КРОК» В МОЄМУ ЖИТТІ
Більшість вважає, що студентські роки є чи не кращими роками в житті. Я ж думаю, що студентські роки – це НАЙкращі роки, після яких залишаються найкращі спогади, тому що вони сповнені новим, цікавим і запам’ятовуються різноманітними заходами та яскравими подіями. Серед таких подій, яких в Університеті «КРОК» було чимало, є ті, котрі пригадуєш з особливим теплом та захопленням. Пам’ятаю, як я раділа, коли увійшла до команди журналістів проекту «Піраньї КРОКу». Я завжди любила писати. І якось вирішила спробувати себе в журналістиці. Безперечно, це було корисно та пізнавально. Згадую, як брала інтерв’ю, писала статті і як ми креативили всією командою, створюючи проект для улюбленого Університету.
Крім того, уже на другому курсі магістратури отримала можливість відвідати п’ять європейських країн за освітньою програмою з європейських студій «Інституції Об’єднаної Європи» та побувати в Європейській раді, Раді Європейського Союзу та Європейській комісії (Брюссель), Європейському парламенті (Страсбург), Суді Європейського Союзу (Люксембург). Це був неоціненний та незабутній досвід.
Говорячи про «КРОК» у моєму житті, хочу підкреслити, що він продовжує там бути й надалі. Можливо, саме тому я вступила до Асоціації випускників Університету «КРОК» лише через п’ять років після випуску, оскільки завжди відчувала себе невід’ємною частиною Університету.
Згадуючи наших викладачів, відразу пригадую імена: Маруховська О.О, Терещук В.І., Яковець А.В., Ткач Д.І. та багато інших. Проте серед усіх викладачів є ті двоє, які стали для мене еталоном, а також підтримкою в моїх починаннях. Це Картунов О.В. та Мелько Л.Ф. Не перестаю дякувати вищим силам за те, що мала змогу навчатися та працювати під керівництвом мудрого наставника – Картунова Олексія Васильовича. Саме він своїм особистим прикладом показав, що викладач має бути щирим та дружнім зі студентами, науковець – об’єктивним, керівник – мудрим та розсудливим.
Завдячую також Мелько Людмилі Федорівні, лекції та семінари якої запам’яталися не лише мені, а й усій нашій групі. Саме вона відкрила для нас любов до мандрівок та дивовижність світу.
Щиро вдячна своїй alma mater за себе таку, якою я є зараз! Вдячна за людей, які оточували мене, за наставників, які стали прикладом справжнього професіоналізму та людяності, за друзів, яких я зустріла саме тут і дружба з якими з роками лише міцнішає, незважаючи на сотні кілометрів між нами.
ЧИМ Я ПИШАЮСЯ І ЩО МЕНЕ НАДИХАЄ
Існує думка, що людину формує її оточення, і це дійсно так! Радію, що маю чудову родину, успішних колег та вірних друзів, які завжди мене надихають своїми справами. На цей час я обіймаю дві посади – доцент кафедри та головний менеджер сайту. Мені подобається викладати (якби мені це сказали років зо три тому, я б розсміялася у відповідь). Крім того, мені до вподоби редакторська робота та SMM. Тому я – ніби та людина-оркестр. Але – I like it! Вважаю, що людина вчиться все життя, саме це і формує її майбутнє. Тож мої звершення – ще попереду!
P.S.
Хочу побажати першокурсникам не поспішати перейматися тим, що буде далі. Зараз у вас – найкращий вік, а найкращі спогади будуть потім. Коли вам буде 25–27 років – будете думати, що робити. А зараз: хочете навчатися – навчайтеся, хочете поїхати кудись – їдьте, хочете закохатися – закохуйтеся. Я б порадила першокурсникам слухатися свого серця і пам’ятати, що кожен крок, який ви робите, наближає вас до мрії. Тож сміливо крокуйте вперед!
Шукайте мене у соціальних мережах:
Facebook
Назад
