Сперчун Надія Вікторівна

Я впевнена, що вибір університету став одним із найголовніших правильних рішень у моєму житті. Тому що «КРОК» – це не просто місце, де я отримала диплом, це місце, де формувалась моя особистість, де я себе губила та знаходила. Місце, де вперше відчула, що таке отримувати можливості й мати сили та бажання ними скористатися. І головне – відчувати поряд людей, які тебе підтримують та направляють, які стикаються з такими ж завданнями та проблемами, і ви разом шукаєте відповіді.

 

Зараз, коли я повертаюсь до Університету, я відчуваю себе бажаним гостем, мені тут раді, і мені хочеться ділитися перемогами та поразками. А це означає, що є тотальна довіра й цінності не змінилися. Тому хочеться підтримувати студентів, щоб вони зберігали та несли далі у світ ті принципи, які берегли ми і створювали засновники Університету.

 

Я пишаюся тим оточенням, яке змогла здобути за роки свого життя, тим, що поряд люди, які вміють вперто йти до своїх цілей, підкорювати нові вершини та надихати. Мабуть, коли ти оточуєш себе такими людьми, це є найкращою мотивацією до нових звершень. Я пишаюся щоразу тими проектами, які запускаю, командами, які готові робити нові для себе речі й не бояться «челенджу». Пишаюся своїми батьками, які виховували мене та моїх братів у взаєморозумінні і навчили брати відповідальність за вчинки. Пишаюся кожним «факапом», у який я потрапляла чи сама організовувала. Взагалі пишатися – це моє.

 

Мене надихає те, що Всесвіт кожного дня підкидає нові можливості, що я стільки всього не скуштувала і ще багато чого не знаю. Те, що кожен день може змінити все життя. І заради цього хочеться прокидатися раніше і дізнаватися, як ти змінишся ввечері.